Когда ветер бушует вокруг,
Его шторм достигает шесть балов.
Когда самый надёжнейший друг,
Тебя кинул и вера пропала.
Смотришь вдаль, но не видишь ничто,
Всё покрыто туманом и мглою.
И вопрос: почему и за что...
Будто молот висит над тобою.
Не ищи на вопросы ответ,
А подумай над жизнью своею.
Излучаешь ты - тьму или свет ?
Что тебя занимает сильнее.
Может быть появился кумир,
Ты ушёл постепенно от Бога.
Завлекает тебя больше мир,
Где неправды, порочности много.
Дорогой друг мой, остановись !
Бог сегодня стучит в твоё сердце.
Перед Господом низко склонись,
И Ему всей душою доверься.
Свои планы все, брось за хребет,
Укрепись обитанием Божьим.
И тогда вновь увидишь ты свет,
В этой жизни ты просто прохожий !
Ничего в край иной не возмёшь,
Ты пришёл в этот мир прост и нагим.
Как родился, таким и уйдёшь,
Пред Престолом не будет отваги.
Там все тайны откроются вдруг,
И не будет Ходатая рядом.
Торопись примириться, мой друг,
Чтобы стал для Спасителя - чадом !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
